Що таке займенник

Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмет, ознаку, кількість або порядок, але не називає їх прямо. Іншими словами, займенник замінює іменник, прикметник, числівник або ціле словосполучення, допомагаючи уникати повторів і робити мовлення природнішим.

Наприклад, у реченні Марія прочитала книжку, а потім вона повернула її до бібліотеки слова вона та її є займенниками. Вони не називають Марію та книжку повторно, а лише вказують на них.

Займенник відповідає на різні питання залежно від того, що саме замінює:

• хто? що? — я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони, хтось, щось;
• який? чий? — мій, твій, наш, ваш, цей, той, кожний;
• скільки? — стільки, скільки, кілька, ніскільки.

Отже, займенник не має конкретного лексичного значення поза контекстом. Щоб зрозуміти, на кого або на що він указує, потрібно звернути увагу на ситуацію мовлення чи попередні речення.

Роль займенників у мовленні

Займенники є надзвичайно важливими для української мови. Вони роблять висловлювання зв’язним, точним і менш одноманітним. Без займенників довелося б постійно повторювати ті самі імена, назви предметів або ознак.

Порівняймо два варіанти:

• Без займенників: Олег узяв рюкзак Олега й поклав рюкзак Олега на стілець.
• Із займенниками: Олег узяв свій рюкзак і поклав його на стілець.

Другий варіант звучить природніше, адже займенники свій та його допомагають уникнути зайвого повторення.

Основні функції займенників

1. Заміна слів. Займенник може замінювати іменник, прикметник або числівник: Учень відповів — він відповів.
2. Указівка на особу чи предмет. Наприклад: цей будинок, та дорога, ось вони.
3. Вираження належності. Наприклад: мій зошит, твоя думка, наше місто.
4. Побудова запитань. Наприклад: хто прийшов? який день? чия книжка?
5. Зв’язок частин тексту. Займенники допомагають поєднувати речення в логічну послідовність.

Граматичні ознаки займенника

Граматичні ознаки займенника залежать від його розряду та від того, яку частину мови він замінює. Більшість займенників змінюється за відмінками, деякі — за родами й числами.

Категорії, властиві займенникам

• Відмінок: я — мене — мені — мною; цей — цього — цьому — цим.
• Число: він — вони; мій — мої; той — ті.
• Рід: мій, моя, моє; цей, ця, це; він, вона, воно.
• Особа: характерна насамперед для особових займенників: я, ти, він, ми, ви, вони.

Не всі займенники мають однаковий набір граматичних ознак. Наприклад, займенник я не змінюється за родами, а займенник мій має форми чоловічого, жіночого й середнього роду: мій брат, моя сестра, моє місто.

Розряди займенників за значенням

В українській мові займенники поділяють на розряди за значенням. Кожен розряд має власну функцію та типові приклади. Знання розрядів допомагає правильно аналізувати речення, визначати частини мови й уникати граматичних помилок.

Особові займенники

Особові займенники називають учасників мовлення або осіб і предмети, про які йдеться. До них належать: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони.

• 1-ша особа: я, ми — мовець або група, до якої він належить.
• 2-га особа: ти, ви — співрозмовник або співрозмовники.
• 3-тя особа: він, вона, воно, вони — особи чи предмети, про які говорять.

Приклади: Я читаю статтю. Ти добре відповів. Вони повернулися додому.

Зворотний займенник

Зворотний займенник в українській мові лише один — себе. Він указує на того, хто виконує дію, і не має форми називного відмінка.

Приклади: Вона поважає себе. Ми взяли із собою воду. Учень пишається собою.

Присвійні займенники

Присвійні займенники указують на належність предмета певній особі: мій, твій, наш, ваш, свій, його, її, їхній. Вони відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї?

Приклади: Моя кімната світла. Наш клас переміг. Візьми свій зошит.

Варто розрізняти форми їх і їхній. У сучасній українській літературній мові нормативним присвійним займенником є їхній: їхній будинок, їхня думка, їхнє рішення.

Вказівні займенники

Вказівні займенники допомагають виділити предмет, ознаку або кількість серед інших: цей, той, оцей, отой, такий, стільки.

Приклади: Цей день був особливим. Така відповідь мене здивувала. Стільки людей прийшло на зустріч.

Означальні займенники

Означальні займенники узагальнено вказують на предмети чи ознаки: весь, всякий, кожний, кожен, жодний, сам, самий, інший.

Приклади: Кожен учень виконав завдання. Увесь день ішов дощ. Інший шлях виявився коротшим.

Слід пам’ятати: самий не варто використовувати для творення найвищого ступеня порівняння прикметників. Правильно: найкращий день, а не самий кращий день.

Питальні займенники

Питальні займенники служать для оформлення запитань: хто, що, який, чий, котрий, скільки.

• Хто прийшов першим?
• Що ти читаєш?
• Який фільм тобі сподобався?
• Чия це парасолька?

Відносні займенники

Відносні займенники мають ті самі форми, що й питальні, але виконують іншу функцію: вони поєднують частини складного речення. До них належать: хто, що, який, чий, котрий, скільки.

Порівняймо:

• Питальний: Хто написав листа?
• Відносний: Я знаю, хто написав листа.

Неозначені займенники

Неозначені займенники вказують на невідомих, невизначених або байдужих щодо конкретизації осіб, предмети чи ознаки. Вони утворюються від питальних займенників за допомогою часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де- або частки сь.

Приклади: хтось, щось, якийсь, будь-хто, будь-який, хто-небудь, казна-що, хтозна-чий, абиякий, дещо.

Речення: Хтось постукав у двері. Візьми будь-яку книжку. Він хотів сказати дещо важливе.

Заперечні займенники

Заперечні займенники виражають відсутність особи, предмета, ознаки або кількості: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки. Вони утворюються від питальних займенників за допомогою частки ні.

Приклади: Ніхто не запізнився. Ніякий шум не заважав роботі. Він нічого не сказав.

Відмінювання займенників

Більшість займенників в українській мові відмінюється. Особливу увагу потрібно звертати на особові займенники, адже їхні форми часто істотно відрізняються від початкової форми.

Відмінювання особових займенників

Коли з’являється початкове н

У формах особових займенників 3-ї особи після прийменників зазвичай з’являється початковий звук і літера н:

• бачу його, але підійшов до нього;
• знаю її, але говорю про неї;
• зустрів їх, але ішов із ними.

Це правило допомагає правильно вживати форми нього, неї, них, ним, ними після прийменників.

Відмінювання присвійного займенника “мій”

Синтаксична роль займенника в реченні

У реченні займенник може виконувати різні синтаксичні ролі. Це залежить від того, яку частину мови він замінює та на яке питання відповідає.

Займенник як підмет

Якщо займенник указує на особу або предмет і відповідає на питання хто? що?, він може бути підметом.

Приклади: Я люблю українську мову. Вони прийшли вчасно. Хтось залишив записку.

Займенник як додаток

У непрямих відмінках займенник часто виконує роль додатка.

Приклади: Учитель запитав мене. Ми пишаємося тобою. Я не бачив нікого.

Займенник як означення

Присвійні, вказівні та означальні займенники можуть виступати означеннями, якщо пояснюють іменник.

Приклади: Мій брат навчається в університеті. Ця пісня мені подобається. Кожен день приносить новий досвід.

Займенник як обставина або частина присудка

У деяких випадках займенник може входити до складу обставини або складеного присудка. Наприклад: Ми були самі. Усе стало іншим. Він поводився по-своєму.

Правопис займенників

Правопис займенників охоплює написання разом, окремо й через дефіс. Особливо уважно потрібно писати неозначені та заперечні займенники.

Написання неозначених займенників

Через дефіс пишемо займенники з частками будь-, казна-, хтозна-, -небудь:

• будь-хто, будь-що, будь-який;
• казна-хто, казна-що, казна-чий;
• хтозна-хто, хтозна-який;
• хто-небудь, що-небудь, який-небудь.

Разом пишемо займенники з частками аби-, де-, -сь:

• абихто, абищо, абиякий;
• дехто, дещо, деякий;
• хтось, щось, якийсь, чийсь.

Написання заперечних займенників

Заперечні займенники з часткою ні зазвичай пишемо разом: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки.

Якщо між часткою ні та займенником стоїть прийменник, усі три слова пишуться окремо:

• ні з ким не розмовляв;
• ні до чого не торкався;
• ні в кого не запитував;
• ні на якому уроці не був відсутній.

Написання займенників із прийменниками

Займенники з прийменниками пишуться окремо: до мене, з тобою, перед нами, біля них, про себе. Це правило стосується всіх займенникових форм.

Типові помилки у вживанні займенників

Займенник допомагає зробити мовлення зручним, але неправильне його використання може спричинити двозначність або порушення норми. Розгляньмо найпоширеніші помилки.

1. Нечітке співвіднесення займенника зі словом

Займенник має чітко вказувати на конкретне слово в тексті. Якщо незрозуміло, кого або що він замінює, речення стає двозначним.

• Невдало: Олена зустріла Ірину, коли вона виходила з класу.
• Краще: Коли Олена виходила з класу, вона зустріла Ірину.
• Або: Олена зустріла Ірину, коли Ірина виходила з класу.

2. Неправильне вживання “їх” замість “їхній”

У значенні належності краще вживати присвійний займенник їхній.

• Невдало: їх будинок стоїть біля парку.
• Правильно: їхній будинок стоїть біля парку.

3. Калька “самий кращий”

Форма самий не утворює найвищий ступінь порівняння. У літературній українській мові потрібно вживати префікс най-.

• Неправильно: самий цікавий урок.
• Правильно: найцікавіший урок.

4. Надмірне використання займенників

Займенники потрібні для зв’язності тексту, але їх надлишок робить речення важким для сприйняття.

• Невдало: Він сказав, що він прийде, якщо він встигне.
• Краще: Він сказав, що прийде, якщо встигне.

5. Порушення форми після прийменника

Після прийменників у займенниках 3-ї особи часто потрібна форма з н.

• Неправильно: підійшов до його.
• Правильно: підійшов до нього.
• Неправильно: говорив з їх.
• Правильно: говорив з ними.

Як визначити займенник у реченні

Щоб правильно визначити займенник, варто діяти послідовно. Такий алгоритм корисний для школярів, студентів і всіх, хто вивчає українську мову.

Алгоритм визначення займенника

1. Знайдіть слово, яке не називає предмет або ознаку прямо, а лише вказує на них. Наприклад: він, цей, мій, хтось.
2. Поставте питання. Якщо слово відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?, воно може бути займенником.
3. З’ясуйте, що займенник замінює. Наприклад, вона може замінювати іменник дівчина, книжка, Марія.
4. Визначте розряд за значенням. Наприклад, мій — присвійний, ніхто — заперечний, такий — вказівний.
5. Визначте граматичні ознаки. За потреби встановіть відмінок, рід, число, особу.
6. З’ясуйте синтаксичну роль. У реченні займенник може бути підметом, додатком, означенням або іншою частиною речення.

Приклад розбору: Цей учень підготував свою відповідь сам.

• Цей — вказівний займенник, чоловічий рід, однина, називний відмінок, у реченні є означенням.
• свою — присвійний займенник, жіночий рід, однина, знахідний відмінок, означення.
• сам — означальний займенник, чоловічий рід, однина, називний відмінок, підсилює значення підмета.

Приклади речень із займенниками

Нижче подано добірку речень, у яких займенники належать до різних розрядів. Такі приклади допомагають краще зрозуміти, як займенник функціонує в живому мовленні.

Приклади за розрядами

• Особові: Ми вирушили в подорож на світанку.
• Зворотний: Він навчився відповідати за себе.
• Присвійні: Твоя порада виявилася дуже корисною.
• Вказівні: Той вечір надовго залишився в пам’яті.
• Означальні: Кожен має право на власну думку.
• Питальні: Скільки часу потрібно для виконання завдання?
• Відносні: Я не знаю, який варіант обрати.
• Неозначені: Десь у саду заспівав птах.
• Заперечні: Ніхто не забув про зустріч.

Мінітекст із займенниками

Коли ми прийшли до школи, цей клас уже був прикрашений. Кожен приніс щось особливе: хтось — квіти, хтось — малюнки, а дехто підготував цікаві завдання. Учитель подякував нам і сказав, що така спільна робота допомагає краще пізнати одне одного.

У цьому тексті використано різні займенники: ми, цей, кожен, щось, хтось, дехто, нам, така, одне одного. Вони забезпечують зв’язність і допомагають уникнути повторів.

FAQ: поширені запитання про займенник

Що таке займенник простими словами?

Займенник — це частина мови, яка не називає предмет, ознаку чи кількість прямо, а лише вказує на них. Наприклад: я, ти, він, цей, мій, хтось, ніхто.

На які питання відповідає займенник?

Займенник може відповідати на питання хто? що? який? чий? котрий? скільки? Конкретне питання залежить від того, що саме він замінює в реченні.

Скільки розрядів займенників є в українській мові?

Зазвичай виділяють дев’ять розрядів займенників: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені та заперечні.

Чим питальні займенники відрізняються від відносних?

Питальні займенники використовуються в запитаннях: Хто прийшов? Відносні займенники поєднують частини складного речення: Я знаю, хто прийшов. Форми можуть бути однаковими, але функція різна.

Чи змінюються займенники за відмінками?

Так, більшість займенників змінюється за відмінками: я — мене — мені — мною, цей — цього — цьому — цим. Деякі також змінюються за родами й числами.

Як правильно: “їх будинок” чи “їхній будинок”?

У значенні належності нормативно вживати їхній будинок. Форма їх найчастіше є формою родового або знахідного відмінка особового займенника: я бачив їх.

Коли писати “ні з ким” окремо?

Якщо між часткою ні та займенником є прийменник, усі слова пишуться окремо: ні з ким, ні до кого, ні в чому, ні на якому. Без прийменника пишемо разом: ніхто, нікого, нічий.

Яка синтаксична роль займенника в реченні?

Займенник може бути підметом, додатком, означенням, іменною частиною присудка або входити до складу обставини. Наприклад: Він читає — підмет; Я бачу його — додаток; Моя книжка — означення.