З початком літа 2026 року Республіка Польща запровадила суттєві зміни в системі матеріальної підтримки громадян України, які шукають притулку від збройного конфлікту. Нові нормативні акти, що вступили в силу 1 липня, передбачають поступове скорочення фінансування перебування в центрах групового розміщення для переважної більшості біженців.

Основні трансформації у системі допомоги

Влада Польської держави прийняла рішення про припинення державного спонсорування житлових умов для більшої частини українців, які проживають у спеціалізованих центрах. До цього моменту близько одинадцяти тисяч осіб користувалися цією програмою, серед яких значну частину становили неповнолітні особи.

Міністерство внутрішніх справ та адміністративних структур Польщі обґрунтовує цю політику тим, що значна кількість громадян України, які мають статус тимчасово захищених осіб, вже зайнята в трудовій діяльності та отримує заробітну плату. На думку відповідальних органів, період спеціального утримання на бюджетні кошти відповідно закінчився.

Категорії осіб, які втратили привілегії

Найбільш уразливі групи мешканців центрів зіткнулися з новими обмеженнями. До них належать:

  • Матері, які самостійно виховують дітей у віці понад дванадцяти місяців;
  • Люди в поважному віці, які водночас отримують пенсійні виплати від польських органів соціального забезпечення, навіть у мінімальному розмірі.

За попередніми оцінками керівництва центрів групового розміщення, ці рішення матимуть наслідки для приблизно сорока відсотків усього населення таких установ. Переважна більшість цієї групи складається з одиноких батьків, переважно жінок, які стоять перед необхідністю пошуку альтернативних варіантів житлового забезпечення.

Хто збереже право на безоплатне проживання

Держава прийняла рішення залишити систему соціального забезпечення для деяких найуразливіших груп населення. У категоріях, які зберігають право на субсидийоване розміщення, перебувають:

  • Люди з різного ступеня інвалідності та обмеженнями здоров'я;
  • Жінки в стані вагітності, незалежно від їх матеріального становища;
  • Люди передпенсійного та пенсійного віку, які не мають доступу до польських пенсійних систем та позбавлені підтримки рідних осіб у країні перебування.

Варто зазначити, що міністерські структури передбачили механізм індивідуального розгляду складних соціальних ситуацій. Органи влади заявили про готовність розглядати особливі обставини кожної конкретної особи окремо та приймати виняткові рішення там, де це обґрунтовано.

Потенційні загрози та соціальні ризики

Представники громадських організацій та правозахисних установ висловили глибокі занепокоєння щодо наслідків цих політичних змін. Олександр Петриков, який координує роботу Фонду розвитку та підтримки украї́нської громади в Польщі, категорично стверджує, що для багатьох осіб, які були адресатами державної допомоги, додаткові фінансові навантаження на оплату жилого простору будуть неприйнятними та створять реальну загрозу потрапляння на вулицю.

Національний уповноважений Республіки Польщі з питань захисту прав людини та громадянина Марцін Вьончек офіційно попередив, що запроваджені обмеження щодо житлової політики закономірно спричинять зростання кількості людей без постійного місця проживання серед осіб, які користуються тимчасовим правовим захистом на території держави.

Громадська мобілізація та петиційна компанія

У відповідь на запроваджені державою обмеження громадськість та волонтерські організації ініціювали петиційний рух. На інтернет-платформі "Дія Демократії" активно проводиться збір підписів громадян, які вимагають перегляду прийнятого рішення.

Петиція звернена до органів державної влади Польщі із закликом переглянути існуючу соціальну політику щодо осіб, які отримали тимчасовий захист в країні, та запровадити додаткові заходи прямої та непрямої матеріальної допомоги для найменш захищених категорій биженців та шукачів притулку.

Контекст для розуміння ситуації

Проблема житлової безпеки українців у Польщі виникла на тлі масової міграції людей, які втікали від наслідків військових дій на українській території. Польща, як одна з перших країн Європейського Союзу, розповсюдила систему тимчасового захисту на громадян України, що дозволило їм легально перебувати на території держави та мати доступ до основних соціальних послуг.

Розширення економічної активності біженців та їх поступова інтеграція на ринок праці Польщі стали підставою для переоцінки обсягу державної допомоги. Однак структурні вразливості, особливо для сімей з дітьми та людей похилого віку, залишаються критичною проблемою соціальної політики.

Висновок

Запровадження нових обмежень у системі житлової допомоги для українських біженців у Польщі відображає напругу між національними бюджетними обмеженнями та соціальною відповідальністю перед найуразливішими групами населення. Хоча держава залишила можливості для надання підтримки найменш захищеним категоріям осіб та передбачила механізм індивідуального розгляду складних ситуацій, експерти висловлюють обґрунтовані побоювання щодо того, що багато сімей можуть опинитися в ситуації житлової невизначеності та економічної кризи.