Європейські держави поступово змінюють свій підхід до надання захисту українцям, зокрема обговорюють питання обмеження статусу для осіб чоловічої статі призовного віку. Однак це викликає серйозні питання щодо відповідності таких рішень нормам міжнародного права. Про це розповів у своїй заяві комісар Ради Європи з питань захисту прав людини Майкл О'Флаерті.
Дискримінація за статтю та віком як центральне питання
На думку представника Ради Європи, будь-яке розрізнення у правовому становищі осіб потребує надання переконливих доказів того, що воно не порушує принципи недискримінації. Коли держава прагне виключити чоловіків певної вікової категорії з-під режиму міжнародного захисту, це одночасно торкається двох захищених ознак - гендерної належності та віку особи.
О'Флаерті пояснив, що подібні дії невідворотно ставлять під сумнів дотримання принципу рівного ставлення до всіх осіб. У зв'язку з цим держава, яка впроваджує такий захід, зобов'язана надати надзвичайно вагоме обґрунтування, яке б демонструвало, що це не становить собою незаконну або неприпустиму форму дискримінації. Однак комісар визнав, що таке обґрунтування може існувати у конкретних обставинах.
На його оцінку, адекватним обґрунтуванням може служити запровадження загальнодержавного призову та обов'язкової військової служби у країні, яка стикається з масштабною військовою агресією. Проте навіть за таких екстраординарних умов держави повинні забезпечувати послідовне дотримання норм міжнародного права, що включають визнання легітимних виключень з режиму обов'язкової військової служби.
Міжнародні стандарти щодо звільнення від військового обов'язку
Представник європейської інституції навів конкретний приклад законної підстави для звільнення від військової служби. Він указав на глибокі релігійні переконання та совість особи. Зокрема, члени релігійної громади Свідків Єгови мають право на підставі своїх віросповідних переконань не брати участі у збройних операціях. Міжнародне право, за словами О'Флаерті, визнає таку мотивацію як достатню та законну підставу для звільнення.
Водночас О'Флаерті уточнив важливу деталь: право на звільнення від військової служби не означає повного звільнення від державних обов'язків. Особи, які отримали звільнення на основі релігійних чи моральних переконань, часто зобов'язані проходити альтернативну цивільну службу. Однак держава при цьому зобов'язана справедливо розглянути кожне звернення та врахувати конкретні обставини справи.
Комісар критично висловився про загальні, без винятків заборони, які автоматично позбавляють прав усіх представників певної демографічної групи без індивідуального аналізу їхніх обставин. На його переконання, такі підходи є недопустимо проблематичними та порушують основні принципи справедливості. Замість цього він наголосив на критичній важливості персоналізованого підходу, коли кожен конкретний випадок розглядається окремо з урахуванням усіх релевантних факторів.
Позиція комісара щодо українського права на мобілізацію громадян
О'Флаерті чітко заявив, що він не оспорює право України як суверенної держави закликати своїх громадян до повернення та участі в обороні національної території від іноземної військової агресії. На його думку, це право є повністю законним та обґрунтованим для будь-якої держави, яка відстоює свою територіальну цілісність у умовах військового конфлікту.
Однак представник Ради Європи вказав на важливе уточнення: коли інші держави-члени Європейського Союзу реагують на такі заклики України щодо мобілізації, вони мають здійснювати свої рішення у суворій відповідності до установлених міжнародних норм і принципів. Це означає, що замість механічної та універсальної відмови у захисті, потрібен диференційований підхід, який передбачає ретельний розгляд обставин кожного окремого звернення на індивідуальній основі.
Додаткові аспекти захисту українців в Європі
Крім того, комісар звернув увагу на низку інших проблем, з якими зустрічаються українські громадяни під час перебування в європейських країнах. Він відзначив, що у деяких державах спостерігається тиск на біженців через застосування обмежувальних фінансових умов. Крім того, він констатував наявність поодиноких, але знаходящих резонанс випадків вираження ворожості та ксенофобії щодо українців з боку екстремістських угрупувань та популістичних політичних рухів крайньо-правого спрямування.
Ці спостереження свідчать про те, що проблема захисту українців в Європі багатомірна і стосується не лише правового статусу осіб, а й створення сприятливого соціального середовища та забезпечення їхньої безпеки.
Офіційна позиція Європейської комісії щодо продовження захисту
Європейська комісія вже запропонувала проект про продовження режиму тимчасового захисту для українців на термін до березня 2028 року. Проте ця пропозиція передбачає певне обмеження: захист поширюватиметься на більшість осіб, однак виключення передбачаються для чоловіків, яким чинне українське законодавство забороняє виїжджати з території України, та тих, хто прибув на територію Європейського Союзу після набрання чинності новими правилами.
Це рішення відображає складність балансування між признанням права держави на захист своєї територіальної цілісності та поважанням до міжнародних норм щодо захисту осіб, які рятуються від конфліктів та переслідувань.