Вадим Яценко, який нещодавно став художнім директором всесвітньо відомого хору імені Григорія Верьовки, поділився своїми першими враженнями від роботи у цій позиції. Під час інтерв'ю на радіостанції він розкрив, які виклики чекають на колектив і як він планує трансформувати один з найвизначніших музичних ансамблів України.

Етап прийняття та оцінка ситуації

29 червня нинішнього року Яценко офіційно залишив посаду у Львівській оперній установі та прийняв запрошення очолити хор імені Верьовки. Уже напередодні своєї першої повної тижня роботи він поділився думками про масштабність завдань, які постали перед ним.

«Це явно буде складна робота. Я перебуваю в колективі всього кілька днів, але вже виявилося чимало аспектів, які потребують термінового втручання. Йдеться як про творчі питання, так і про організаційні моменти. Виявляється, багато речей перебувають в занедбаному стані. Попереду чекає значний обсяг роботи, але ми готові до цього», – зауважив він.

Критика та переосмислення образу: Питання радянської спадщини

На протязі років хор зіткнувся з різноманітними критичними зауваженнями щодо його художничної стилістики. Яценко обережно підійшов до цієї теми, висловивши своє бачення проблеми у більш широкому контексті.

«Якщо розглядати це без надмірного занурення у деталі, ми повинні визнати, що колектив імені Верьовки є результатом радянської епохи, яка прагнула представляти українців в тому образі, який влада вважала за потрібне. Однак ми говоримо про саму концепцію цієї системи, а не про конкретних людей», – пояснив він.

Ці слова відображають більш глибоке розуміння складної історії установи та її еволюції крізь різні історичні періоди.

Подолання психологічних бар'єрів та самосумніву

Одна з найголовніших цілей, які поставив перед собою новий керівник, – це усунення почуття невпевненості та психологічних комплексів, які, на його думку, впливали на роботу колективу.

«Один з провідних музичних ансамблів національного рівня не повинен виконувати супровідну функцію для інших виконавців. Я глибоко поважаю всіх артистів популярної музики, але наш хор має претендувати на значно вищий статус. Така функція для нас неприйнятна», – наголосив Яценко.

Його слова сигналізують про важливість відновлення гідності та престижу установи, яка протягом багатьох років затіняла себе участю у проектах, далеких від її основного призначення.

Стратегія розвитку та розширення художнього горизонту

Яценко запропонував комплексний підхід до модернізації діяльності хору, включаючи розширення репертуарної бази та встановлення нових партнерських відносин.

«Наша стратегія передбачає глибше освоєння скарбниці українських народних композицій та налагодження співпраці з вітчизняними брендами, насамперед у сфері мод та дизайну. Колектив може слугувати проводиром українського культурного і етнічного значення через візуальне представлення», – пояснив він.

Цей підхід відображає намір перетворити хор на повноцінного культурного послідовника, який буде репрезентувати Україну як за межами країни, так і на внутрішньому рівні.

Віра в потенціал та нерозпізнані можливості

Попри масштабні виклики, Яценко выступає оптимістом щодо майбутнього колективу. Він переконаний, що хор володіє прихованим потенціалом, який його попередники не розпізнали.

«Я чітко бачу перспективи розвитку цього ансамблю, які, можливо, залишаються непомітними для інших. Маємо можливості, необхідні для того, щоб повернути йому визначне місце у мистецтві», – додав він.

Паралельна діяльність та розширення впливу

Важливо відзначити, що призначення Яценко на посаду керівника хору імені Верьовки не означає припинення його роботи з іншими проектами. Він планує продовжити співпрацю з хором «Гомін», котрий набув значної популярності завдяки своїй присутності у соціальних медіа та сучасному підходу до представлення традиційної музики.

Це рішення дозволяє Яценко апробувати інноваційні методи, розроблені у роботі з молодіжним колективом, в контексті більш традиційної установи, сприяючи взаємному збагаченню обох музичних проектів.

Висновок: Новий період у історії культурної установи

Призначення Вадима Яценко на чолі хору імені Верьовки відкриває новий розділ у історії цієї легендарної установи. Його амбітні плани щодо трансформування колективу, подолання психологічних бар'єрів та розширення художничних меж свідчать про готовність до кардинальних змін.

Комбінація його професійного досвіду, критичного погляду на історичну спадщину та оптимістичної віри в потенціал ансамблю дає підстави сподіватися на ренесанс однієї з найважливіших музичних установ України. Майбутні місяці та роки покажуть, наскільки успішним буде цей амбітний проект трансформації.