Що таке прикметник

Прикметник — це самостійна частина мови, що називає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?. Прикметник допомагає описати предмет, уточнити його властивості, належність, матеріал, призначення, колір, розмір, смак, характер або іншу ознаку.

Наприклад: зелений ліс, теплий день, мамин голос, дерев’яний стіл, українська мова. У кожному словосполученні прикметник пояснює іменник і робить висловлювання точнішим.

У шкільному курсі української мови прикметник вивчають як одну з ключових частин мови, адже він тісно пов’язаний з іменником і змінюється за родами, числами та відмінками відповідно до слова, від якого залежить.

Значення прикметника в мовленні

Головна функція прикметника — називати ознаку предмета. Ознакою може бути не лише зовнішня характеристика, а й внутрішня властивість, ставлення до іншого предмета, належність певній особі або істоті.

Які ознаки можуть називати прикметники

• Колір: білий, синій, золотистий, червоний.
• Розмір: великий, малий, широкий, вузький.
• Форму: круглий, овальний, прямокутний.
• Смак або запах: солодкий, кислий, запашний, гіркий.
• Матеріал: скляний, дерев’яний, залізний, вовняний.
• Характер чи якість: добрий, сміливий, чесний, уважний.
• Час або місце: вечірній, міський, сільський, літній.
• Належність: батьків, сестрин, лисячий, учнівський.

Завдяки прикметникам мовлення стає образним, виразним і конкретним. Порівняймо: будинок і старий цегляний будинок. У другому випадку читач або слухач отримує значно більше інформації.

Морфологічні ознаки прикметника

Прикметник має низку граматичних ознак. Частина з них є змінними, тобто форма слова змінюється залежно від роду, числа й відмінка іменника.

Основні граматичні ознаки

• Рід: чоловічий, жіночий, середній — у формі однини.
• Число: однина і множина.
• Відмінок: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний.
• Розряд за значенням: якісний, відносний, присвійний.
• Ступінь порівняння: властивий лише якісним прикметникам.
• Група відмінювання: тверда або м’яка.

Важливо пам’ятати: прикметник узгоджується з іменником, тобто стоїть у тому самому роді, числі й відмінку, що й іменник. Наприклад: свіжий хліб — чоловічий рід, однина, називний відмінок; свіжого хліба — чоловічий рід, однина, родовий відмінок.

Синтаксична роль прикметника

У реченні прикметник найчастіше виступає означенням, оскільки пояснює іменник і вказує на його ознаку. Проте в певних конструкціях прикметник може бути також частиною складеного присудка.

Прикметник як означення

У ролі означення прикметник відповідає на питання який? чий? і залежить від іменника.

Приклади: Над містом зійшло яскраве сонце. У саду розквітли ранні квіти. Мамин рушник лежав на столі.

Прикметник як частина присудка

Як частина складеного іменного присудка прикметник характеризує підмет через дієслово-зв’язку або без нього.

Приклади: Небо було чисте. День видався теплим. Вода холодна.

Розряди прикметників за значенням

За значенням прикметники поділяють на три основні розряди: якісні, відносні та присвійні. Цей поділ допомагає правильно аналізувати слова, утворювати ступені порівняння і розуміти особливості вживання прикметників.

Якісні прикметники

Якісні прикметники називають таку ознаку предмета, яка може проявлятися різною мірою: сильніше або слабше. Наприклад: теплий — тепліший — найтепліший; гарний — гарніший — найгарніший.

Ознаки якісних прикметників:

• утворюють ступені порівняння: високий — вищий — найвищий;
• можуть поєднуватися зі словами дуже, надзвичайно, занадто, трохи;
• часто утворюють антонімічні пари: добрий — злий, темний — світлий;
• можуть мати короткі форми в окремих випадках: рад, певен, винен;
• можуть утворювати прислівники на -о, -е: гарний — гарно, тихий — тихо.

Відносні прикметники

Відносні прикметники називають ознаку предмета через його відношення до іншого предмета, часу, місця, матеріалу, дії або призначення. Вони не утворюють ступенів порівняння, бо така ознака зазвичай не може бути більшою чи меншою.

Приклади відносних прикметників:

• за матеріалом: кам’яний будинок, срібний перстень, паперовий пакет;
• за часом: ранковий туман, зимовий вечір, торішній урожай;
• за місцем: київська вулиця, гірське село, морський берег;
• за призначенням: навчальний посібник, пральна машина, спортивний майданчик.

Присвійні прикметники

Присвійні прикметники вказують на належність предмета певній особі або істоті й відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї?. Вони часто утворюються за допомогою суфіксів -ів, -їв, -ин, -їн, -ач, -яч.

Приклади: батьків портфель, Маріїна книжка, сестрин зошит, орлине крило, вовчий слід, заяча нора.

Деякі прикметники можуть переходити з одного розряду в інший залежно від контексту. Наприклад, золотий перстень — відносний прикметник, бо означає матеріал; золоте серце — якісний, бо має переносне значення «добре, щире».

Ступені порівняння якісних прикметників

Ступені порівняння мають лише якісні прикметники. Вони показують, що ознака може виявлятися в одному предметі більшою або найвищою мірою порівняно з іншими.

Форми ступенів порівняння

Проста і складена форми

Вищий і найвищий ступені порівняння можуть мати просту або складену форму.

• Проста форма: мудрий — мудріший — наймудріший, швидкий — швидший — найшвидший.
• Складена форма: більш зручний, менш помітний, найбільш корисний, найменш складний.

Не варто змішувати просту й складену форми. Нормативно слід уживати найцікавіший або найбільш цікавий, але не самий найцікавіший. Слово самий у такому значенні є ненормативним для сучасної української літературної мови.

Повні й короткі форми прикметників

В українській мові прикметники переважно мають повні форми: зелений, добра, високе, сині. Саме вони найчастіше вживаються в сучасному мовленні та змінюються за родами, числами й відмінками.

Короткі форми прикметників трапляються рідше. Вони характерні здебільшого для окремих якісних прикметників, фольклору, поезії або сталих висловів: рад, винен, певен, зелен, дрібен.

Приклади:

• Я радий зустрічі. — повна форма.
• Я рад тебе бачити. — коротка форма.
• Він певний у своїх словах. — повна форма.
• Він певен своєї правоти. — коротка форма.

Відмінювання прикметників

Прикметники змінюються за відмінками, родами та числами. Їхні закінчення залежать від роду, числа, відмінка та групи відмінювання. В українській мові прикметники поділяють на тверду і м’яку групи.

Тверда і м’яка групи прикметників

Приклад відмінювання прикметника твердої групи

У знахідному відмінку форма прикметника залежить від істотності іменника. Наприклад: бачу добрий фільм, але бачу доброго друга.

Правопис прикметників

Правопис прикметників охоплює написання суфіксів, закінчень, складних слів, прикметників із часткою не та великою літерою. Розгляньмо найважливіші правила.

Написання «не» з прикметниками

Разом із не прикметники пишуться, якщо слово без не не вживається або якщо прикметник можна замінити синонімом без не.

• невтомний — без не не вживається в такому значенні;
• неглибокий — мілкий;
• недалекий — близький.

Окремо не з прикметниками пишеться, якщо є протиставлення або підсилювальні слова на кшталт зовсім не, аж ніяк не, далеко не.

• не глибокий, а мілкий ставок;
• зовсім не складне завдання;
• аж ніяк не випадкове рішення.

Написання складних прикметників

Складні прикметники можуть писатися разом або через дефіс. Вибір залежить від способу творення та значення.

Суфікси прикметників

Поширеними суфіксами прикметників є -н-, -ськ-, -цьк-, -зьк-, -ов-, -ев-, -єв-, -ин-, -їн-, -ів-, -їв-. Вони допомагають утворювати слова з різними відтінками значення.

• місто — міський;
• козак — козацький;
• товариш — товариський;
• малина — малиновий;
• сестра — сестрин;
• батько — батьків.

Особливу увагу слід звертати на чергування приголосних під час творення прикметників: Прага — празький, Запоріжжя — запорізький, Одеса — одеський.

Приклади прикметників у реченнях

Щоб краще зрозуміти, як прикметник працює в мовленні, розгляньмо приклади різних розрядів і форм.

Якісні прикметники

• Тиха ніч опустилася на село.
• Сьогодні був теплий і сонячний день.
• Молодший брат розв’язав складну задачу.
• Найкращий результат показала наша команда.

Відносні прикметники

• На столі стояла скляна ваза.
• Осінній вітер зривав листя з дерев.
• Шкільний автобус зупинився біля воріт.
• Морський берег був укритий дрібними мушлями.

Присвійні прикметники

• Батьків порадник завжди лежав на полиці.
• Маріїна усмішка освітила кімнату.
• Лисячий слід вів до лісу.
• Сестрина хустка майоріла на вітрі.

Як визначити прикметник у тексті

Щоб правильно знайти прикметник у реченні, потрібно звернути увагу на його значення, питання та зв’язок з іменником. Алгоритм визначення нескладний.

Покроковий алгоритм

1. Знайдіть у реченні іменник, який називає предмет.
2. Поставте від нього питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?.
3. Визначте слово, яке називає ознаку або належність предмета.
4. Перевірте, чи узгоджується це слово з іменником у роді, числі та відмінку.
5. З’ясуйте розряд прикметника: якісний, відносний чи присвійний.

Приклад аналізу: У зеленому саду співали веселі птахи. Слово зеленому відповідає на питання якому? і пояснює іменник саду. Слово веселі відповідає на питання які? і пояснює іменник птахи. Отже, обидва слова є прикметниками.

Морфологічний розбір прикметника

Під час морфологічного розбору прикметника зазвичай визначають такі характеристики:

1. Початкову форму: називний відмінок, однина, чоловічий рід.
2. Значення та питання.
3. Розряд за значенням.
4. Ступінь порівняння, якщо прикметник якісний.
5. Рід, число, відмінок.
6. Групу відмінювання.
7. Синтаксичну роль у реченні.

Зразок: у словосполученні світлої кімнати прикметник світлої має початкову форму світлий, відповідає на питання якої?, є якісним, ужитий у жіночому роді, однині, родовому відмінку, у реченні виконує роль означення.

FAQ: поширені запитання про прикметник

Що таке прикметник простими словами?

Прикметник — це частина мови, яка описує предмет і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий?. Наприклад: гарна квітка, синє небо, татів годинник.

На які питання відповідає прикметник?

Прикметник відповідає на питання який? яка? яке? які?, а також чий? чия? чиє? чиї?, якщо вказує на належність.

Які є розряди прикметників?

За значенням прикметники поділяють на три розряди: якісні, відносні та присвійні. Якісні називають безпосередню ознаку, відносні — ознаку через відношення до чогось, присвійні — належність.

Чи всі прикметники мають ступені порівняння?

Ні. Ступені порівняння мають лише якісні прикметники: швидкий — швидший — найшвидший. Відносні та присвійні прикметники зазвичай ступенів порівняння не утворюють.

Чим прикметник відрізняється від іменника?

Іменник називає предмет, істоту, явище або поняття: ліс, учень, радість. Прикметник називає ознаку цього предмета: зелений ліс, старанний учень, щира радість.

Яку роль виконує прикметник у реченні?

Найчастіше прикметник є означенням: чисте небо, новий зошит. Також він може бути частиною складеного присудка: Небо чисте, Зошит був новий.

Як визначити розряд прикметника?

Потрібно з’ясувати, що саме означає прикметник. Якщо ознака може бути більшою чи меншою — це якісний прикметник. Якщо ознака пов’язана з матеріалом, часом, місцем або призначенням — відносний. Якщо слово вказує на належність — присвійний.

Чи може прикметник змінювати своє значення залежно від контексту?

Так. Наприклад, залізний ключ — відносний прикметник, бо означає матеріал, а залізна воля — якісний у переносному значенні, бо означає сильну, непохитну волю.