Авторитетна громадська організація, що займається захистом журналістської свободи на міжнародному рівні, звернулася до українського парламенту з проханням переосмислити деякі норми, закладені в новому проєкті Цивільного кодексу. За словами фахівців організації, існує значна кількість запропонованих положень, які можуть призвести до звуження прав на вільне висловлювання думки та створити перешкоди для роботи тих, хто займається глибокими журналістськими розслідуваннями.
Основні претензії до законопроєкту
Представники організації акцентували увагу на тому, що розроблений документ містить низку норм, здатних справити негативний вплив на медійну діяльність. Особливу занепокоєність викликають положення, пов'язані з захистом осіб, які розкривають інформацію про зловживання владою, питання щодо права на забуття в цифровому просторі, а також регулювання поширення мультимедійного контенту. Громадська організація наголосила на необхідності вилучення цих норм з проєкту або їх кардинального переформатування до наступного етапу парламентської роботи.
Захист викривачів як критична проблема
Однією з найгостріших проблем, на яку вказує міжнародна спільнота фахівців, є недостатність механізмів, спрямованих на оборону осіб, які розкривають факти корупційної діяльності. У проєкті нового кодексу бракує явних гарантій, які б убезпечили таких осіб від судових позовів, спрямованих на стягнення матеріальної компенсації за завдану шкоду. Це створює значні ризики для потенційних інформаторів, які можуть побоюватися розголошення правди через загрозу фінансових санкцій.
Право на забуття як загроза архівам
Значні застереження викликає й запровадження так званого права на забуття, яке передбачається в документі. На думку міжнародних експертів, цей механізм може бути використаний як засіб для висування вимог щодо видалення раніше опублікованих журналістських матеріалів. Обґрунтуванням для таких вимог може служити заява про те, що матеріали втратили свою актуальність для громадської дискусії. Подібна практика становить серйозну загрозу для збереження журналістського архіву та историчної пам'яті.
Проблема конфіденційності листування
Чергова спірна норма стосується розширеного трактування конфіденційності кореспонденції та комунікацій. На відміну від традиційного розуміння, яке поширювалось переважно на приватні особи, новий проєкт поширює цей статус і на комерційні організації, як приватні, так і державні. Така норма може суттєво обмежити можливості журналістів публікувати матеріали, засновані на документах та інформації, якщо компанія затвердить, що ці дані становлять комерційну таємницю або конфіденціальні відомості.
Вплив на розслідувальну журналістику
За оцінкою профільних організацій, розширення визначення конфіденційної інформації матиме особливо негативні наслідки для журналістів, які спеціалізуються на висвітленні питань, пов'язаних з дисфункціями у органах влади, зловживаннями владою та корупційними схемами. Матеріали про такі явища часто ґрунтуються на службовій кореспонденції, внутрішніх записках та інших документах, які уповноважені особи можуть позиціонувати як конфіденційні у відповідь на публікацію.
Проблеми з персональними даними та державною інформацією
Додатковий причинний для тривоги виникає у контексту норм, які встановлюють вимогу щодо отримання письмового дозволу для використання прізвища або графічного зображення людини. Експерти європейської ради винайшли, що подібні положення становлять перепону для залучення відкритої державної інформації, яка часто є невичерпним джерелом для профілактичної журналістської роботи.
Державні реєстри, публічні бази даних та архіви часто містять персональну інформацію про посадових осіб та осіб, причетних до прийняття державних рішень. Якщо для будь-якого опублікування такої інформації потребуватиме попередній дозвіл, це значно скомпліковує роботу журналістів та обмежує доступ громадськості до важливих матеріалів про діяльність органів влади.
Історія та статус законопроєкту
Оновлена редакція цивільного законодавства пройшла першу стадію парламентської процедури в останній день весни. Документ, визначений під номером 15150, нині знаходиться на етапі підготовки до другої стадії розгляду. З моменту його офіційної реєстрації законопроєкт неодноразово ставав об'єктом критики з боку представників медійного середовища та організацій, спеціалізованих на захисті основоположних прав. Критики небезпідставно звертають увагу на те, що низка положень несе потенційний ризик для утвердження вільного висловлювання думки та можливості громадянина знайомитись з матеріалами, що є питанням публічного інтересу.
Міжнародна перспектива на медійні свободи
Розглядаючи питання свободи медіа у глобальному контексті, важливо розуміти, що боротьба за права журналістів є постійною проблемою. Низка держав усього світу застосовують нормативні механізми для обмеження журналістської діяльності. На чолі списків країн з найбільш суворим ставленням до представників медіа перебувають держави, де журналістів, що критикують влад у чи розслідують корупцію, часто арештовують та утримують у в'язницях. Найгостріша ситуація складається в географічних регіонах, де державний контроль над медіа є особливо жорстким.
Для України як держави, що демократизується та євроінтегрується, прийняття законів, які посилюють медійні свободи замість їх обмеження, має вирішальне значення для утвердження демократичних норм.
Рекомендації експертів
Міжнародна спільнота закликає українські парламентарів уважно розглянути вказані недоліки проєкту та внести суттєві корективи до того, як документ буде повторно винесено на голосування. Особливої уваги потребують норми, що регулюють захист викривачів, право на забуття та визначення конфіденційної інформації у корпоративному контексті. Лише через послідовне залучення представників медійної спільноти та громадянського суспільства можливо розробити законодавство, яке збалансує приватні та суспільні інтереси.