Позиція Європейського союзу щодо українських біженців поступово змінюється. Окремі держави-члени розглядають можливість введення обмежень на надання захисту чоловікам, які досягли призовного віку. Однак такі рішення піднімають серйозні питання відповідності міжнародному законодавству та правам людини.
Майкл О'Флаерті, представник Ради Європи в галузі захисту прав людини, висловив свою позицію щодо цієї проблеми під час розмови з українськими медіа-виданнями. Його коментарі зосереджуються на балансуванні між правами держав і захистом індивідуальних прав громадян.
Проблема дискримінації при виключенні чоловіків з-під захисту
Розрізнення статусу між особами на основі статі та віку автоматично породжує питання про рівність перед законом. Коли держава прийнімає рішення про виключення осіб певної статі та вікової категорії з-під захисту, це піднімає тривожні сигнали щодо можливої дискримінації.
На думку комісара О'Флаерті, будь-яке розрізнення у правовому статусі потребує набагато більш ніж просто деклярування причин. Держава, яка вводить такі обмеження, повинна продемонструвати переконливі та обґрунтовані причини, які б виправдовували подібні заходи і доводили, що вони не становлять незаконну дискримінацію.
Такі обмеження одночасно торкаються двох охоронюваних характеристик людини - її статті та віку, що додатково ускладнює питання відповідності міжнародним стандартам захисту прав людини. Виключити цих осіб без належного доведення законності такого виключення означало б порушити фундаментальні принципи людської гідності.
О'Флаерті розповів журналістам, що якщо держава хоче запровадити такі заходи, вона має надати «надзвичайно переконливе обґрунтування» для цього. На його переконання, таким обґрунтуванням могла б бути необхідність залучення громадян до військової служби в умовах серйозної збройної агресії проти держави.
Перевага індивідуального розгляду над автоматичними забороналися
Комісар наголошує на принциповій різниці між обґрунтованим обмеженням та загальною забороною. Повна автоматична відмова у захисті усім чоловікам певного віку без розгляду конкретних обставин їхнього випадку розцінюється ним як надзвичайно проблемна практика.
Міжнародне право передбачає окремі винятки з обов'язкової військової служби, які мають розглядатися індивідуально для кожної особи. Цей принцип є критичним для дотримання стандартів прав людини.
О'Флаерті вказує, що найкращим підходом до розв'язання цієї складної ситуації є розгляд кожного звернення окремо, з урахуванням конкретних обставин та можливих виключень. Такий механізм дозволяє врівноважити законні інтереси держави із захистом прав її громадян і осіб, які шукають захисту.
Релігійні переконання як визнана причина для звільнення від військової служби
Міжнародне право чітко визнає релігійні мотиви як законну підставу для звільнення від обов'язкової військової служби. Комісар О'Флаерті наводить конкретний приклад: члени релігійної громади Свідків Єгови можуть відмовитися від участі у військових операціях на основі своїх глибоких релігійних переконань.
Однак признання такої причини не означає повну відсутність обов'язків перед державою. Замість військової служби особи, які мають релігійні переконання, що суперечать участі в збройних конфліктах, можуть залучатися до цивільної служби чи інших форм служби суспільству.
Ключовим моментом є те, що право на звільнення від військової служби з релігійних причин має розглядатися індивідуально. Кожна справа повинна бути прослухана, оцінена та вирішена з урахуванням конкретних обставин та добросинцевості претендента.
Цей підхід демонструє, як міжнародне право намагається знайти баланс між необхідністю захисту держави та гарантуванням фундаментальних прав і свобод окремих осіб. Це ж принцип індивідуального розгляду повинен застосовуватися й до інших категорій осіб, які можуть мати законні причини для виключення з під загальних вимог.
Позиція комісара щодо права України на мобілізацію громадян
О'Флаерті зробив важливе уточнення щодо своєї позиції. Він не заперечує право України як суверенної держави закликати своїх громадян повернутися на батьківщину та брати участь в її захисті від збройної агресії іноземної держави.
На його думку, таке право є цілком законним та обґрунтованим для держави, яка веде війну з метою оборони своєї територіальної цілісності та населення. Держава має право розраховувати на мобілізаційні можливості та залучати своїх громадян до захисту країни.
Водночас комісар вказує на важливу умову для інших держав. Якщо ці країни реагують на українські звернення щодо повернення громадян або натомість приймають рішення про обмеження захисту, вони мають робити це в повній відповідності з міжнародними стандартами прав людини.
Це означає, що держави не можуть просто автоматично відмовляти українцям у захисті. Натомість кожне звернення повинно розглядатися на його власних засадах, з вивченням конкретних обставин та можливих виключень. Такий підхід гарантує, що найвразливіші особи, включаючи тих, які мають законні причини для звільнення від військової служби, не залишаються без захисту.
Додаткові виклики для українських біженців у Європі
Комісар Ради Європи також звертав увагу на інші проблеми, з якими стикаються українці, що шукають захисту в європейських країнах. Окрім питання обмежень для чоловіків призовного віку, існують інші перешкоди та виклики.
Зокрема, деякі європейські державні установи застосовують фінансовий тиск на українських біженців, створюючи для них важкі матеріальні умови. Такі заходи можуть розцінюватися як спроба спонукати мігрантів до добровільного повернення на батьківщину.
Крім того, О'Флаерті відмічає поодинокі, але тривожні прояви ворожого ставлення до українців з боку політичних сил ультраправого спрямування. Хоча це не масові явища, такі випадки все ж свідчать про необхідність посилення механізмів захисту від дискримінації та ксенофобії.
Пропозиція Європейської комісії щодо тимчасового захисту
На євроінституціональному рівні розглядаються пропозиції щодо тривалості та умов надання захисту українцям. Європейська комісія запропонувала продовжити програму тимчасового захисту для українців, але з певними модифікаціями та обмеженнями.
Згідно з пропозицією, захист мав би продовжуватися до березня 2028 року. Однак цей план передбачає винятки для певної категорії осіб, а саме для чоловіків, закон яких країни походження забороняє виїзджати за кордон.
Додатково пропозиція стосується чоловіків призовного віку, які прибувають до території ЄС уже після того, як нові правила будуть офіційно ухвалені. Такі рішення викликають питання щодо їхної відповідності міжнародним зобов'язанням та принципам захисту прав людини.
Дебати навколо цих пропозицій продовжуватимуться, адже вони торкаються фундаментальних цінностей захисту людей у небезпеці та дотримання міжнародного гуманітарного права. Все складніше становиться балансування між національними інтересами держав ЄС та універсальними принципами захисту людської гідності та прав.