Сенсаційна знахідка білкового аналізу
Дослідження протеїнів зубної емалі стародавніх гомінінів виду Homo naledi, виявлених у печері Райзінг Стар на території Південної Африки, привнесли неочікувані результати у наукову спільноту. Результати генетичного аналізу свідчать про те, що всі досліджені особини - від малих дітей до осіб похилого віку - належали до жіночої статі. Імовірність того, що такий розподіл статей стався випадково, становить менше ніж 0,0001%.
Фахівці зосередили свою увагу на дослідженні специфічного білка амелогеніну, який міститься в емалі зубів. У всіх проаналізованих зразках було виявлено жіночий варіант цього білка (AMELX), який кодується X-хромосомою. Водночас чоловічий варіант (AMELY), пов'язаний із Y-хромосомою, повністю відсутній у всіх досліджених матеріалах. Навіть при використанні найсучаснішого обладнання, здатного детектувати слідові кількості речовин, було неможливо виявити будь-які ознаки цього білка.
Докази навмисних ритуальних поховань
Отримані дані надають значну підтримку гіпотезі про наявність у Homo naledi практики навмисного захоронення покійників. Дослідницька група на чолі з Лі Бергером впродовж понад десяти років наполегливо просувала цю теорію, а нині володіє новими переконливими доказами.
Порівняння із сучасними приматами дозволяє зробити важливі висновки. Навіть серед таких видів як гориллли та шимпанзе, які часто проживають у групах із переважанням самок, популяція завжди містить дітей обох статей. Однак у печері Райзінг Стар навіть останки немовлят та маленьких дітей виключно належать жіночій статі.
Така абсолютна гендерна вибірковість похованих останків не може бути результатом природних процесів чи випадкових факторів. Це явно вказує на скоординовану, осмислену поведінку древніх гомінінів. Попри те, що обсяг мозку Homo naledi порівнянний з розміром мозку сучасного шимпанзе, ці істоти демонстрували наявність складних суспільних обрядів, розвинену культуру та, вірогідно, концепцію статевої приналежності, яка залишала сліди навіть у похоронних звичаях.
Еволюційні зв'язки та біохімічні варіанти
Білковий аналіз допоміг науковцям встановити еволюційні взаємозв'язки між різними видами стародавніх гомінінів. У п'яти досліджених особин були виявлені білкові варіанти, які мають спільні риси з раннішим видом Paranthropus robustus, який населяв землі мільйон-два мільйони років тому. На противагу цьому, у решти п'ятнадцяти осіб виявлено унікальний білковий варіант, який не був зареєстрований у жодного іншого виду гомінінів. Цей виключний характер білкової структури свідчить про специфічну еволюційну дорогу, яку пройшов вид Homo naledi.
Глобальна проблема ідентифікації чоловічих скелетів
Перед дослідниками постало критичне запитання: яке призначення мали чоловічі особини Homo naledi, і де розташовані їхні останки?
Палеоантрополог Джон Гокс, один із авторів наукової роботи, висловив припущення щодо вирішення цієї головоломки. На його думку, скелети чоловіків цього виду могли характеризуватися значно більшими розмірами тіла. Враховуючи існування виразного статевого диморфізму у Homo naledi, дослідники в попередніх археологічних експедиціях могли не розпізнати великі кісткові залишки як представників цього виду. Науковці раніше сприймали Homo naledi як виключно компактних гомінінів, що могло привести до невірної класифікації масивніших скелетів, виявлених під час інших розкопок.
Етичні імплікації та переосмислення практик досліджень
Виявлення ознак розвинутої культури та ритуального значення поховань стало причиною для прийняття важливого рішення. Лі Бергер оголосив про тимчасове припинення розкопувальних робіт у печері, щоб детально осмислити знайдене та переглянути підходи до проведення археологічних досліджень.
Бергер наголошує на необхідності переглянути та оновити набір етичних принципів, якими керуються науковці під час проведення розкопок давніх поховань. Людство вперше натикається на останки не просто давніх істот із найменшими ознаками розуму, а на представників іншого інтелектуального виду з власними культурними практиками. Homo naledi мали символічну мову, залишали гравійовані позначки на скелях, використовували вогонь та здійснювали поховання на основі гендерних принципів. Ці факти свідчать про наявність складної духовної та світоглядної структури.
На поточному етапі наукова спільнота проводить оцінку можливостей проведення розширеного аналізу дезоксирибонуклеїнової кислоти на наявних зберіганих зразках кісткових матеріалів із застосуванням передових методів молекулярного секвенування. Ці дослідження можуть розкрити додаткові аспекти еволюційної історії та поведінкових характеристик цього унікального виду.