Парламент окреслює план зниження витрат на житло для орендарів

Житлове питання стало однією з найгостріших соціальних проблем в Україні, особливо для людей, які були змушені залишити свої домівки. Комітет Верховної Ради, який займається місцевим самоврядуванням та регіональним розвитком, презентував комплексний підхід до вирішення цієї кризи. Фахівці наголошують, що державна житлова політика потребує кардинальних змін, орієнтованих не лише на будівництво нового житла, а й на розвиток доступної оренди та соціальних житлових програм.

Голова відповідного комітету поділилася аналізом результатів спеціального дослідження, яке показало масштаби проблеми та запропонувало конкретні шляхи її розв’язання. Дослідження виявило, що для мільйонів українців витрати на орендоване житло та комунальні послуги створюють надзвичайно важке фінансове навантаження, яке часто перевищує допустимі норми.

Масштаби житлової орендної кризи в Україні

Соціологічне опитування, проведене в останніх числах весни поточного року, залучило респондентів з різних регіонів і отримало показові результати щодо розповсюдження оренди житла серед населення.

У загальній популяції українців частка тих, хто орендує жиле приміщення, становить 17%. Однак статистика суттєво відрізняється в окремих групах населення, що чітко демонструє взаємозв’язок між переміщенням та житловою кризою.

Серед громадян, які були змушені покинути свої батьківські області та переселитися в інші регіони після того як розпочалися бойові дії, частка орендарів досягає значно вищого показника — 65%. Це свідчить про те, що більшість переміщених осіб не мають змоги придбати власне житло у новому місці розташування.

У групі людей, які змінили місце проживання, але залишилися в межах свого регіону, статистика виглядає дещо скромніше, однак все одно значно вищою від загальнодержавного показника. Тут 35% опитаних вдаються до оренди житла як основного варіанту забезпечення себе місцем для проживання.

Фахівці комітету проаналізували ці цифри та зробили важливий висновок: внутрішнє переміщення осіб прямо корелює з потребою в оренді житла. Для людей, які втратили власні домівки або були змушені їх залишити через військові обставини, оренда часто перетворюється з короткострокового рішення в довгострокову реальність, яка тягнеться роками.

Фінансове навантаження на орендарів досягло критичного рівня

Дослідження виявило особливо тривожну тенденцію — значна частина українців, які орендують житло, витрачають на цю потребу надмірно високу частину своїх доходів. Ця ситуація зумовлює скупченість витрат на житло в бюджетах сімей і залишає недостатньо коштів для інших життєво важливих потреб.

Розподіл орендарів за частиною доходу, витраченого на житло та комунальні послуги, виглядає таким чином:

• Найменш обтяжена група становить 36% орендарів, які витрачають на житлові потреби від 20% до 50% своїх щомісячних надходжень. Хоча навіть цей показник перевищує рекомендовані міжнародні стандарти;
• Більш критична ситуація складається для 28% орендарів, які спрямовують на оплату житла та комунальних послуг від 50% до 70% всього бюджету. У таких родинах залишається надзвичайно мало коштів на харчування, транспорт, освіту та медицину;
• Найгірше стоять справи в 16% орендарів, які витрачають на житло понад 70% свого щомісячного доходу. Для таких сімей це означає критичний дефіцит коштів навіть на найнеобхідніші потреби.

Експерти комітету наголошують, що ці цифри свідчать про те, що для значної частини населення, яке орендує житло, витрати вже досягли рівня, що можна назвати критичним або принаймні дуже близьким до критичного. Особливо складна ситуація складається для внутрішньо переміщених осіб, які одночасно з оплатою житла мають справлятися з додатковими видатками: адаптація в новій громаді, пошук зайнятості, навчання дітей у нових школах, облаштування побуту та багато чого іншого.

Стратегічні пропозиції влади щодо вирішення житлової кризи

Депутати комітету дійшли висновку, що традиційний підхід до житлової політики, сфокусований виключно на новому будівництві та відновленні зруйнованого житла, є недостатнім. Держава мусить одночасно розвивати кілька напрямків, включаючи розвиток сектора доступної оренди та створення фондів соціального житла для тих верств населення, які не спроможні платити ринкові ціни.

Пропонована стратегія включає низку взаємопов’язаних заходів. По-перше, необхідно створити умови для розвитку прозорого та легального ринку житлової оренди. По-друге, потрібно забезпечити надійний захист прав як тих, хто здає житло в оренду, так і тих, хто його орендує. По-третє, варто заохочувати укладання офіційних договорів оренди, які дадуть обох сторонам гарантії та захист. По-четвертому, необхідно розширювати програми соціального житла для громадян, чиї доходи не дозволяють їм орендувати житло за ринковими цінами.

Однією з ключових компонент запропонованого плану є зменшення податкового навантаження на власників житла, які здають його в оренду. Нині ставка податку на доходи від оренди становить 23%, що є досить високим показником. Через такі високі податки більшість угод укладаються неофіційно, у «сірій зоні», що позбавляє сторони договорів юридичного захисту.

Проаналізувавши кількісні показники, експерти запропонували знизити податкову ставку до 7%, що зробить легальну оренду значно привабливішою для власників житла. За умови, що власникам будуть вигідніше та простіше укладати офіційні договори, це створить більше гарантій як для орендодавців, так і для орендарів. Останні отримають офіційні свідоцтва про проживання, що дуже важливо для влаштування на роботу, реєстрації дітей у школах та інших адміністративних процедур.

Необхідність комплексної житлової реформи

Партнери в комітеті Верховної Ради наголошують, що результати проведеного дослідження вкотре підтверджують, наскільки невідкладною є потреба в реалізації змін у житловій політиці. Для багатомільйонної категорії українців житлове питання перестало бути частиною довгострокових планів щодо майбутньої відбудови. Натомість воно постало як гостра щоденна проблема, від розв’язання якої залежить можливість людей вести повноцінне життя.

Житлова криза безпосередньо впливає на здатність людей активно працювати, оскільки невирішені житлові проблеми забирають часу та психічної енергії. Вона перешкоджає успішній інтеграції переміщених осіб у нові громади, оскільки невпевненість у житлі створює емоційний стрес і заважає встановленню соціальних контактів. Крім того, житлові проблеми змушують людей відмовляти від планування свого майбутнього, оскільки всі ресурси спрямовуються на вирішення поточних потреб.

Депутати переконані, що запропонована комплексна реформа житлової сфери повинна охопити як приватний сектор оренди, так і державні програми. Правове забезпечення, податкові стимули та фінансова підтримка потребують узгодження, щоб створити позитивні умови для розвитку всього спектра житлових рішень — від комерційної оренди до соціального житла.

Практичні кроки до розв’язання проблеми

Для приведення запропонованих ідей у життя необхідна робота на кількох рівнях. На законодавчому рівні потрібно прийняти закони, які зменшить податкове навантаження та упорядкує правові відносини між орендодавцями та орендарями. На рівні місцевих органів влади необхідно розпочати програми розвитку соціального житла, використовуючи для цього державні та муніципальні ресурси. На рівні приватного сектора потрібно створити умови, які заохочуватимуть власників до того, щоб вони вводили свої об’єкти на офіційний ринок оренди.

Становлення справедливої та доступної системи житлової оренди — це завдання, яке вимагає узгодженої роботи всіх гілок влади, приватного бізнесу та громадянського суспільства. Те, що парламент свідомо звертає увагу на цю проблему і пропонує конкретні рішення, дає надію на те, що в найближчому часі можна очікувати позитивних змін у житловій сфері України.